5. Онлайн-посібник "COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів"
6. Посібник Ради Європи "Свобода вираження поглядів та інтернет"
7. Навчально-методичний посібник "Керівництво із соціально- педагогічного супроводу формування безпечної поведінки підлітків в інтернеті"
8. Методичні рекомендації до використання в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти навчально-методичного посібника та робочого зошита „Інтернет, який ми хочемоˮ (the Web We Want)
9. Дізнайся про свої права в цифровому середовищі

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо безпечного середовища життя дитини

1. Ніколи не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10-12 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира містить масу небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від мимоволі включеного газу або випадкової пожежі, що сталася в результаті короткого замкнення електропроводки, — до цілеспрямованого вторгнення чужої людини. Усе це може спричинити непоборні наслідки.

2. Ніколи не випускайте дитину саму на вулицю після 21 години, хоча б до 10-12 років, навіть улітку. Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, у аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду. Також на дачі дитина ніколи не повинна сама гуляти за межами вашої ділянки. І тут може трапитися всяке, достатньо тільки однієї фатальної випадковості.

3. Наполягайте на тому, щоб ваша дитина на все життя чітко засвоїла: треба з підозрою ставитися до чужих людей. Увесь світ для дитини повинен жорстко ділитися на «своїх» і «чужих». Чужому не можна відкривати двері. З чужим нема про що розмовляти в дворі. Від чужого на вулиці не можна приймати подарунки. Із чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати на автобусі і т. і. Із чужими людьми ніколи не можна сідати в один ліфт.

4. Виховуйте в дітей спостережливість. Повірте, вона буде корисна як для них, так і для вас. Дитина повинна вміти уважно дивитися на всі боки й помічати все, що відбувається навколо. Діти часто помічають те, що ми, дорослі, пропускаємо «поза очима». Навчіть дитину не просто спостерігати, а ще йрозповідати вам про все, що вона помітила незвичайного у дворі, на вулиці, навкруги, на дачі. Не виключено, що її дитячі спостереження приведуть вас до серйозних висновків.

5. Дитина повинна знати: усе, необхідне для неї, вона одержує від вас – батьків. У крайньому випадку, від когось, але у вашій присутності і, обов’язково, за вашим схваленням. Значить, нічого не можна підбирати на вулиці — ні яскравої іграшки, ні гарного папірця. Значить, ніколи й нічого не можна брати в незнайомих людей — ні морозива, ні тістечка, ні напоїв, ні цигарки, ні шприца.

6. Дитина не повинна приносити в будинок нічого з того, що вона все-таки може знайти у дворі або на дачі. Ні кинутої кимось іграшки, ні забутої авторучки, ні яскравої бляшанки, ні симпатичної пляшки, ні знайденої на лавці книги, ні викинутого кимось конверта з рідкісною маркою, ні бездомного собаки, ні приблудної кішки. Усе це може бути джерелом реальної або потенційної небезпеки.

7. Ніякі дитячі сльози ніколи не повинні стати мотивом для того, щоб ви послабили пильність. Ваше слово завжди повинно значити саме «ні», а не «мабуть». Дитина повинна твердо знати й розуміти слова «можна» і «не можна». Усе, що ви визнаєте припустимим для дитини (нова іграшка, собака, кішка), повинне пройти через ваші руки, бути перевірено вами й відповідним чином оброблено.

8. Навчіть дитину не розповідати «першому зустрічному» про ваш сімейний статок, місце роботи й посади батьків.

Спалах коронавірусу спричинив серйозні зміни у нашому щоденному житті, і діти особливо чутливі до цих змін. Для багатьох учнів повернення до школи буде бажаним і цікавим, тоді як інші діти відчуватимуть занепокоєння або страх. Ця стаття містить поради, як допомогти вашим дітям впоратися зі складними емоціями, з якими вони можуть стикнутися, коли повернуться до навчання в школі.

Моя дитина боїться повертатися до школи. Як мені її заспокоїти?

Початок першого або нового навчального року в школі зазвичай пов'язаний зі стресом, не кажучи вже про те, що цей стрес посилюється під час глобальної пандемії. Ви можете заспокоїти дитину, розпитавши про те, що її непокоїть. Необхідно пояснити дитині, що відчувати тривогу — це нормально.

Якщо діти протягом кількох місяців навчалися вдома, вони можуть нервувати або не хотіти повертатися до школи. Будьте чесні з дитиною: розкажіть їй, яких змін у школі слід очікувати. Поясніть, що необхідно буде мати з собою засоби індивідуального захисту, наприклад, маски. Дітям буде нелегко дотримуватися дистанції під час контактування з друзями та вчителями, тож поміркуйте разом із дитиною про інші можливі способи дружби, спілкування і взаємодії.

Переконайте дітей у тому, що в школі буде вжито всіх необхідних заходів для охорони здоров'я учнів і вчителів. Нагадайте їм, що часте й ретельне миття рук з милом і кашель або чхання в зігнутий лікоть здатні запобігти поширенню мікробів.

Нагадуйте дітям про позитивні моменти повернення до школи: вони там зможуть побачитися зі своїми друзями і вчителями, навчитися чогось нового й цікавого.

Школа, у якій навчається моя дитина, рекомендує носити засоби індивідуального захисту, через що дитина ще більше хвилюється. Що я можу їй на це сказати?

Підтримайте дитину. Скажіть, що ви знаєте, що він/вона відчуває занепокоєння з приводу коронавірусу, але говорити про наші переживання та емоції корисно. Діти також можуть засмучуватися через те, що їм складно носити маску, особливо коли вони бігають або граються. Ви можете заспокоїти свою дитину, розказавши, що багато дорослих старанно працюють, аби убезпечити вашу родину. Підкресліть важливість того, щоб усі дотримувалися рекомендованих дій, щоб захистити себе і інших, зокрема найвразливіших членів нашого суспільства. 

Як я можу посприяти тому, щоб моя дитина дотримувалася заходів безпеки у школі (часте миття рук, дотримання дистанції тощо) – так, щоб не налякати її?

Один із найкращих способів захистити дітей від COVID-19 і решти захворювань — заохочувати регулярне миття рук. Ця розмова не повинна бути схожою на залякування. Заспівайте разом із дитиною її улюблену пісню або станцюйте, щоб було веселіше засвоювати цю важливу навичку. Обов'язково скажіть про те, що мікроби можуть залишатися на різних поверхнях і на руках, навіть якщо їх не видно. Коли діти зрозуміють, навіщо їм потрібно мити руки, вони швидше набудуть цю звичку.

Також покажіть дітям, як при кашлі та чханні слід прикриватися ліктем. Попросіть їх повідомити вам, якщо вони відчують підвищення температури, початок кашлю або якщо їм стане важко дихати.

Моя дитина вчитиметься дистанційно, а її друзі — у звичайному режимі в класі. Через це вона почувається ще самотніше. Що робити, щоб зв'язок із класом і друзями зберігся і відчувався, як і раніше?

Якщо школа, у якій навчається ваша дитина, поступово повертається до звичайного освітнього процесу, дитина справді може хвилюватися через те, що спілкування з друзями припиниться. Переконайте свою дитину в тому, що школи знову відкриються для всіх, щойно стануть безпечними. Коли буде оголошено про офіційне відновлення роботи шкіл, допоможіть дитині підготуватися до повернення до школи, поділіться інформацією про те, коли і як це станеться.

Заздалегідь попередьте дитину про те, що школи можуть знову закритися. Допоможіть їй підготуватися до майбутнього періоду адаптації. Важливо також нагадувати, що навчання може відбуватися де завгодно — в школі і вдома, а спілкуватися з друзями можна за допомогою інтернету.

Безпечне і контрольоване використання онлайн-ігор, соціальних мереж і відеочатів може надати великі можливості для спілкування, навчання та гри з друзями, батьками і родичами вдома. Ви також можете запропонувати дітям поділитися своєю думкою в мережі, а також підтримати тих, хто потребує допомоги під час цієї кризи.

Заохочуйте своїх дітей користуватися перевагами цифрових інструментів, які змушують рухатися, таких як онлайн-зарядка для дітей або відеоігри, у яких потрібно виконувати фізичні вправи. Не забувайте зберігати баланс між відпочинком онлайн і активним відпочинком поза мережею, в тому числі на свіжому повітрі.

Як я можу дізнатися, чи справляється моя дитина?

Важливо залишатися спокійними й бути активними у спілкуванні з дітьми. Спостерігайте за ними, запитуйте, як у них ідуть справи. Емоції дитини будуть постійно змінюватися, тож ви повинні показати їй, що такі зміни — цілком природні.

Як у школі, так і вдома потрібно залучати дітей до творчої діяльності, наприклад, ігор і малювання — це допоможе їм у безпечній та сприятливій атмосфері висловити будь-які негативні почуття, які можуть виникати, а також віднайти позитивні способи вираження таких почуттів, як гнів, страх або сум.

Оскільки діти часто переймають емоційні сигнали в значущих для них дорослих — батьків і вчителів, важливо, щоб ці дорослі вміли давати лад своїм емоціям і зберігали спокій, прислухалися до переживань дітей, виявляли доброзичливість у спілкуванні й підтримували їх.

Чи є щось, на що мені слід звертати увагу, коли моя дитина повернеться до школи?

Окрім перевірки фізичного здоров'я й академічної успішності вашої дитини після поновлення навчання в школі, ви маєте також зауважувати, чи немає в неї ознак стресу і занепокоєння. Ситуація з поширенням COVID-19 може впливати на психічне здоров'я, тому важливо пояснити дитині, що іноді почуватися пригнічено — це нормально. Якщо не знаєте, що робити, співчуття і підтримка — завжди правильні дії.

Є побоювання, що випадки цькування дітей і збиткування над ними можуть почастішати після повернення до звичайного освітнього процесу через дезінформацію щодо COVID-19. Слід пояснити, що вірус не обирає людей за зовнішнім виглядом, походженням чи мовою, якою вони говорять. Якщо у школі дітей обзивають або знущаються над ними, переконайте їх розповісти про це дорослій людині, якій вони довіряють. Нагадуйте своїм дітям, що кожна людина заслуговує на безпеку в школі і в мережі. Цькування і знущання з інших — це завжди погано і неприпустимо. Кожен має зробити свій внесок у поширення доброти й підтримку одне одного.

Моя дитина боїться, що інші діти знущатимуться з неї у школі чи в інтернеті. Як мені поговорити з нею про це?

Якщо вашу дитину непокоїть те, що з неї знущатимуться в школі, на вулиці або в інтернеті, переконайте її, що вона не одна і завжди може поговорити з вами або іншим дорослим, якому довіряє. Чим більше ви говоритимете зі своїми дітьми про явище булінгу (цькування), тим охочіше вони розкажуть вам, коли побачать такі дії або самі стикнуться з цькуванням. Щодня спілкуйтеся зі своїми дітьми, розпитуйте їх про те, як вони провели час у школі, про їхні дії в мережі, а також про їхні почуття. Деякі діти можуть не знати, як висловити свої емоції, тому зауважуйте будь-які прояви неспокою або агресії, які вказують на те, що щось іде не так.

Ви також повинні відкрито й чесно говорити зі своїми дітьми про онлайн-безпеку, зокрема про те, з ким і як вони спілкуються в мережі. Переконайтеся, що вони розуміють цінність добрих і підтримувальних стосунків, а це означає, що дискримінація або неналежне спілкування ніколи не будуть для них прийнятними. Якщо ваші діти стикнулися з подібними явищами, спонукайте їх негайно розповісти про це вам чи іншому дорослому, якому вони довіряють. Будьте уважні, якщо помітите, що дитина замкнулася в собі, засмучена або перебуває в мережі більше або менше часу, ніж звичайно, — це може бути ознакою того, що з неї там знущаються.

Також важливо ознайомитися з політикою школи, у якій навчається ваша дитина, щодо захисту і боротьби з цькуванням, а також дізнатися про відповідні механізми звернення по медичну допомогу і телефони довіри.

ЮНІСЕФ працює з урядами різних країн, щоб допомогти їм у прийнятті цих рішень. Нещодавно ми опублікували міркування для директивних органів у галузі освіти на національному, місцевому та шкільному рівнях "Розбудова після пандемії COVID-19", які доступні українською та англійською мовами. Документ має на меті надання підтримки урядам, співробітникам міністейких освітніх систем пірств і представникам інших національних директивних органів у галузі освіти, місцевим органам влади та школам у плануванні відновлення та нормалізації освітнього процесу після його порушення та припинення роботи шкіл навесні 2020 року.

Спалах коронавірусу спричинив серйозні зміни у нашому щоденному житті, і діти особливо чутливі до цих змін. Для багатьох учнів повернення до школи буде бажаним і цікавим, тоді як інші діти відчуватимуть занепокоєння або страх. Ця стаття містить поради, як допомогти вашим дітям впоратися зі складними емоціями, з якими вони можуть стикнутися, коли повернуться до навчання в школі.

Моя дитина боїться повертатися до школи. Як мені її заспокоїти?

Початок першого або нового навчального року в школі зазвичай пов'язаний зі стресом, не кажучи вже про те, що цей стрес посилюється під час глобальної пандемії. Ви можете заспокоїти дитину, розпитавши про те, що її непокоїть. Необхідно пояснити дитині, що відчувати тривогу — це нормально.

Якщо діти протягом кількох місяців навчалися вдома, вони можуть нервувати або не хотіти повертатися до школи. Будьте чесні з дитиною: розкажіть їй, яких змін у школі слід очікувати. Поясніть, що необхідно буде мати з собою засоби індивідуального захисту, наприклад, маски. Дітям буде нелегко дотримуватися дистанції під час контактування з друзями та вчителями, тож поміркуйте разом із дитиною про інші можливі способи дружби, спілкування і взаємодії.

Переконайте дітей у тому, що в школі буде вжито всіх необхідних заходів для охорони здоров'я учнів і вчителів. Нагадайте їм, що часте й ретельне миття рук з милом і кашель або чхання в зігнутий лікоть здатні запобігти поширенню мікробів.

Нагадуйте дітям про позитивні моменти повернення до школи: вони там зможуть побачитися зі своїми друзями і вчителями, навчитися чогось нового й цікавого.

Школа, у якій навчається моя дитина, рекомендує носити засоби індивідуального захисту, через що дитина ще більше хвилюється. Що я можу їй на це сказати?

Підтримайте дитину. Скажіть, що ви знаєте, що він/вона відчуває занепокоєння з приводу коронавірусу, але говорити про наші переживання та емоції корисно. Діти також можуть засмучуватися через те, що їм складно носити маску, особливо коли вони бігають або граються. Ви можете заспокоїти свою дитину, розказавши, що багато дорослих старанно працюють, аби убезпечити вашу родину. Підкресліть важливість того, щоб усі дотримувалися рекомендованих дій, щоб захистити себе і інших, зокрема найвразливіших членів нашого суспільства. 

Як я можу посприяти тому, щоб моя дитина дотримувалася заходів безпеки у школі (часте миття рук, дотримання дистанції тощо) – так, щоб не налякати її?

Один із найкращих способів захистити дітей від COVID-19 і решти захворювань — заохочувати регулярне миття рук. Ця розмова не повинна бути схожою на залякування. Заспівайте разом із дитиною її улюблену пісню або станцюйте, щоб було веселіше засвоювати цю важливу навичку. Обов'язково скажіть про те, що мікроби можуть залишатися на різних поверхнях і на руках, навіть якщо їх не видно. Коли діти зрозуміють, навіщо їм потрібно мити руки, вони швидше набудуть цю звичку.

Також покажіть дітям, як при кашлі та чханні слід прикриватися ліктем. Попросіть їх повідомити вам, якщо вони відчують підвищення температури, початок кашлю або якщо їм стане важко дихати.

Моя дитина вчитиметься дистанційно, а її друзі — у звичайному режимі в класі. Через це вона почувається ще самотніше. Що робити, щоб зв'язок із класом і друзями зберігся і відчувався, як і раніше?

Якщо школа, у якій навчається ваша дитина, поступово повертається до звичайного освітнього процесу, дитина справді може хвилюватися через те, що спілкування з друзями припиниться. Переконайте свою дитину в тому, що школи знову відкриються для всіх, щойно стануть безпечними. Коли буде оголошено про офіційне відновлення роботи шкіл, допоможіть дитині підготуватися до повернення до школи, поділіться інформацією про те, коли і як це станеться.

Заздалегідь попередьте дитину про те, що школи можуть знову закритися. Допоможіть їй підготуватися до майбутнього періоду адаптації. Важливо також нагадувати, що навчання може відбуватися де завгодно — в школі і вдома, а спілкуватися з друзями можна за допомогою інтернету.

Безпечне і контрольоване використання онлайн-ігор, соціальних мереж і відеочатів може надати великі можливості для спілкування, навчання та гри з друзями, батьками і родичами вдома. Ви також можете запропонувати дітям поділитися своєю думкою в мережі, а також підтримати тих, хто потребує допомоги під час цієї кризи.

Заохочуйте своїх дітей користуватися перевагами цифрових інструментів, які змушують рухатися, таких як онлайн-зарядка для дітей або відеоігри, у яких потрібно виконувати фізичні вправи. Не забувайте зберігати баланс між відпочинком онлайн і активним відпочинком поза мережею, в тому числі на свіжому повітрі.

Як я можу дізнатися, чи справляється моя дитина?

Важливо залишатися спокійними й бути активними у спілкуванні з дітьми. Спостерігайте за ними, запитуйте, як у них ідуть справи. Емоції дитини будуть постійно змінюватися, тож ви повинні показати їй, що такі зміни — цілком природні.

Як у школі, так і вдома потрібно залучати дітей до творчої діяльності, наприклад, ігор і малювання — це допоможе їм у безпечній та сприятливій атмосфері висловити будь-які негативні почуття, які можуть виникати, а також віднайти позитивні способи вираження таких почуттів, як гнів, страх або сум.

Оскільки діти часто переймають емоційні сигнали в значущих для них дорослих — батьків і вчителів, важливо, щоб ці дорослі вміли давати лад своїм емоціям і зберігали спокій, прислухалися до переживань дітей, виявляли доброзичливість у спілкуванні й підтримували їх.

Чи є щось, на що мені слід звертати увагу, коли моя дитина повернеться до школи?

Окрім перевірки фізичного здоров'я й академічної успішності вашої дитини після поновлення навчання в школі, ви маєте також зауважувати, чи немає в неї ознак стресу і занепокоєння. Ситуація з поширенням COVID-19 може впливати на психічне здоров'я, тому важливо пояснити дитині, що іноді почуватися пригнічено — це нормально. Якщо не знаєте, що робити, співчуття і підтримка — завжди правильні дії.

Є побоювання, що випадки цькування дітей і збиткування над ними можуть почастішати після повернення до звичайного освітнього процесу через дезінформацію щодо COVID-19. Слід пояснити, що вірус не обирає людей за зовнішнім виглядом, походженням чи мовою, якою вони говорять. Якщо у школі дітей обзивають або знущаються над ними, переконайте їх розповісти про це дорослій людині, якій вони довіряють. Нагадуйте своїм дітям, що кожна людина заслуговує на безпеку в школі і в мережі. Цькування і знущання з інших — це завжди погано і неприпустимо. Кожен має зробити свій внесок у поширення доброти й підтримку одне одного.

Моя дитина боїться, що інші діти знущатимуться з неї у школі чи в інтернеті. Як мені поговорити з нею про це?

Якщо вашу дитину непокоїть те, що з неї знущатимуться в школі, на вулиці або в інтернеті, переконайте її, що вона не одна і завжди може поговорити з вами або іншим дорослим, якому довіряє. Чим більше ви говоритимете зі своїми дітьми про явище булінгу (цькування), тим охочіше вони розкажуть вам, коли побачать такі дії або самі стикнуться з цькуванням. Щодня спілкуйтеся зі своїми дітьми, розпитуйте їх про те, як вони провели час у школі, про їхні дії в мережі, а також про їхні почуття. Деякі діти можуть не знати, як висловити свої емоції, тому зауважуйте будь-які прояви неспокою або агресії, які вказують на те, що щось іде не так.

Ви також повинні відкрито й чесно говорити зі своїми дітьми про онлайн-безпеку, зокрема про те, з ким і як вони спілкуються в мережі. Переконайтеся, що вони розуміють цінність добрих і підтримувальних стосунків, а це означає, що дискримінація або неналежне спілкування ніколи не будуть для них прийнятними. Якщо ваші діти стикнулися з подібними явищами, спонукайте їх негайно розповісти про це вам чи іншому дорослому, якому вони довіряють. Будьте уважні, якщо помітите, що дитина замкнулася в собі, засмучена або перебуває в мережі більше або менше часу, ніж звичайно, — це може бути ознакою того, що з неї там знущаються.

Також важливо ознайомитися з політикою школи, у якій навчається ваша дитина, щодо захисту і боротьби з цькуванням, а також дізнатися про відповідні механізми звернення по медичну допомогу і телефони довіри.

ЮНІСЕФ працює з урядами різних країн, щоб допомогти їм у прийнятті цих рішень. Нещодавно ми опублікували міркування для директивних органів у галузі освіти на національному, місцевому та шкільному рівнях "Розбудова після пандемії COVID-19", які доступні українською та англійською мовами. Документ має на меті надання підтримки урядам, співробітникам міністейких освітніх систем пірств і представникам інших національних директивних органів у галузі освіти, місцевим органам влади та школам у плануванні відновлення та нормалізації освітнього процесу після його порушення та припинення роботи шкіл навесні 2020 року.

Насамперед зазнають паніки ті люди, які сприймають і накопичують більше негативної інформації. У ЗМІ, переважно, подають саме такі дані: кількість хворих, загиблих від хвороби. На сьогодні співвідношення негативної і позитивної інформації становить 80% на 20%.

Люди, які зосереджуються на цьому, постійно обговорюють цю тему з близькими чи сусідами. несвідомо стають заручниками інформації, і згодом у них виникає страх.

Саме страх спонукає людей бігти в аптеки чи супермаркети, і скуповувати маски та продукти. Адже з психологічної точки зору, вони до останнього не вірять в те, що вони будуть вимушені залишитися вдома і вжити все те, що купили.

Це такий метафоричний підхід. Цим вони намагаються себе заспокоїти, ніби "я перебуваю у безпеці". Вони прагнуть виконати примітивні дії, які хоча б ненадовго знімуть тривожність.

Залишайтеся в раціональній площині сприйняття, тобто отримуйте необхідну інформацію, і згодом її аналізуйте. До прикладу, люди знають, що коронавірус існує, і від нього потрібно захищатися за допомогою певних способів.

Ви вводите ці способи як моделі поведінки в межах своїх близьких, сім'ї, створюєте своєрідний мікросвіт, до чого зараз і призводить цей карантин. Всі зараз створюють свій мікросвіт. І більше ми про це щоденно не дивимося, і не обговорюємо, скільки захворіли чи померли.

Якщо все-таки ви хочете отримувати інформацію, необхідну шукати саме позитивну, якої також достатньо. Адже коронавірус не є такий страшний, у порівнянні з тією інформацією, яку постійно подають.

Як психолог рекомендую:

⠀1. Не думати і не говорити постійно про вірус і взагалі про проблеми. Скарга послаблює імунну систему людини. Якщо ви турбуєтеся, намалюйте це і порвіть.

⠀2. Існує поняття «соціальне зараження», коли люди накручують один одного в розмові, а говорити про короновірусе довго нічого. Ми майже нічого не знаємо. Тому гальмуєте всіх, хто починає вас втягувати в свої страхи: це теж інфекція для ваших емоцій.

⠀3. Якщо діти через карантин залишаються вдома. Складіть список ігор і важливих справ, які можуть замінити сидіння біля телевізора і комп'ютера. Ми з вами в дитинстві якось були зайняті. Доручіть місію - допомогти родині.

⠀4. Чудовий привід перейти на більш здорове харчування. Прибираємо солодощі, кетчуп, печиво, соки. Швидкі вуглеводи дають приплив енергії, які дитина не може виробити в квартирі. І взагалі солодке послаблює організм і створює ідеальне середовище для інфекцій і грибків. Тому скажіть, що це профілактика короновіруса)). А то буде сидіти і їсти всяку нісенітницю з ранку до вечора.

⠀5. Звичайно, багато хто може побігти робити запаси додому. Люди люблять бути «розумніший за всіх». Битви в супермаркетах відбуваються часто, але в цьому немає необхідності. Уже багато пережили розведення жучків в крупах, якими багаторазово запасалися.

⠀6. Пару хвилин в день приділіть концентрації на чомусь дуже приємне. Красивих кольорах, спогадах або місці. І дайте собі відчути це насолода. Кожен день обов'язково присвятіть хоча б 15 хвилин фізкультури. Віруси бояться сильних і позитивних людей.

⠀7. Пам'ятайте: ми вже багато чого пережили, і це пройде.

У нас все добре! Життя - це зміна, стабільність перетворює людину на лінивця. Тому з новими проблемами приходить нова активність, можливості і рішення.

Фільтруйте інформаційний потік. У такі моменти дуже важливо зосередитися на своїх важливих справах, чимось себе зайняти. Коли мозок перемикається на інші завдання – стресова інформація стає для вас не такою значущою. І ви справді усвідомлюєте, що вірус або хвороба – це лише одна з частин повсякденного життя.

Взагалі для подолання схильності до паніки важливе розуміння емоційних станів та власних ролей в них. Зрозуміти, що ви активний суб’єкт у власному житті. Тому мозок перемикаємо на конструктивні завдання, а тілу даємо активність і хороше здорове навантаження в русі.

1. Враховуйте вікові особливості учнів: рухову активність, переважаючий вид діяльності.
2. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.
3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів „завжди” і „ніколи”.
4. Хваліть за найменші досягнення.
5. Дозволяйте учню самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
6. Зменшуйте кількість заперечних слів. Краще змінити їх на стверджувальні та позитивно спрямовані.
7. Не наполягайте на відповіді біля дошки учнів, які виявляють тривожність.
8. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.
9. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).
10.  Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.

Золоті правила класного керівника

1. Учитель має бути особистістю привабливою для дітей.
2. Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї, у стосунках із нею чесний та відвертий.
3. Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.
4. Учитель має бути веселим , жартівливим.
5. Учитель має раціонально використовувати свій час.
6.  Учитель має бути доброзичливим.
7. Учитель має постійно вдосконалюватися, розширювати свій кругозір.
8. Гасло вчителя: "Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм учням"
9. Учитель повинен реалізовувати індивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати.
10. Класний керівник має створити учнівський колектив у якому панують доброзичливі стосунки.
11.  Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.
12.  Учителеві слід любити й захищати дитину, поважати її почуття.
13.  Учителеві необхідно виховувати в дітей самодисципліну.

Поради класному керівнику для досягнення ефективності виховної роботи

1. Підвищувати рівень організованості класного колективу (дисциплінованість, робота учнівського самоврядування).
2. Різноманітність позаурочного життя класу.
3. Слідкувати за динамікою динамічного зростання рівня вихованості учнів.
4. Підвищувати рівень розвитку класного колективу(згуртованість, активність, ініціативність учнів, тощо).
5. Активно співпрацювати класному керівнику з класом.
6. Тримати тісний зв'язок з сім’єю .
7. Проводити роботу з проблемними учнями, надавати їм педагогічну підтримку на основі індивідуального підходу.
8. Створити умови захищеності та комфортності перебування кожного вихованця у класі.

Іспити , як і більшість явищ життя, – явище перехідне. Коли вони закінчуються, з’являється відчуття свободи, забуваються сльози, нервування, повертається спокійний сон. Але ж можна скласти іспит і з меншими витратами для власного здоров’я, отримати добрі оцінки й чекати наступного іспиту без страху і безсонних ночей.

Готуючись до тестування, старшокласникам важливо відчувати допомогу з боку дорослих. Це може бути як підтримка інформаційного характеру стосовно питань проходження процедури ЗНО або опрацювання навчального матеріалу, так і психологічна настанова, переконання в тому, що за умови серйозної підготовки й виявлення ґрунтовних знань випускник може сподіватися на гарні результати. Така допомога має надаватися учням не лише батьками, а й педагогами, психологами. Під особливою увагою дорослих повинні залишатися тривожні, невпевнені в собі випускники. Бажано, щоб такі діти не отримували на свою адресу негативних оцінок, не піддавались критиці. Краще підбадьорювати їх, вселяти впевненість у власних силах.

Тому найоптимальнішим варіантом підготовки до складання іспитів та проходження тестового періоду є такий:

– Раціональне харчування (мед, горіхи, молочні продукти, риба, м’ясо, овочі та фрукти) забезпечать баланс необхідних інгредієнтів та відновить енергетичні витрати.

– Нормальний здоровий сон та відпочинок зменшать навантаження на нервову систему.

– Не варто в цей період відмовлятися від занять спортом чи улюбленої справи – це буде своєрідний відпочинок.

– Слід пам’ятати про біоритмологічні особливості: “сова”, неефективно працює о 6-8 годині ранку, а “жайворонок” навряд чи буде працездатним до 2-3 години ночі. В усіх людей рівень біологічної активності знижений із 17.00 до 18.00 години.

– Можна вживати тонізуючі препарати рослинного походження, наприклад, із женьшеню чи елеутерококу.

Правильна організація вивчення навчального матеріалу є чинником успішності.

Спочатку слід переглянути весь матеріал і розподілити його таким чином: якщо треба вивчити 100 питань за 4 дні, то в перші 2 дні вивчається 70% інформації, третього дня – решта, а четвертого дня повторюють вивчене. При цьому складні теми можна чергувати з простими, не обов’язково вивчати всі питання поспіль.

Є й деякі психологічні особливості, які слід ураховувати при вивченні матеріалу.

1. “Ефект краю”. Найкраще запам’ятовується інформація, вкладена на початку й наприкінці тексту. Тому під час запам’ятовування слід напружувати свої пізнавальні здібності саме при вивченні середини.
2. Повторювати матеріал теж слід вдумливо, оскільки після “завантаження в мозок” не повторити цю інформацію, 20-30% її втрачається впродовж перших 10 годин. Щоб цього не сталося, слід працювати з текстом так: спочатку прочитати його, потім повторити вдруге, через 20 хвилин – утретє, а через 8-10 годин – учетверте, і ще раз – через добу.
3. Наявність власної стратегії та пошуку відбору інформації, свого інтелектуального стилю полегшує вивчення. Так, знаючи особливості своєї пам’яті, можна вивчати матеріал зорово, можна проговорювати його вголос, або переказувати комусь, а іноді допомагає потрібна річ – шпаргалка.
4. Аутогенне тренування та власні формули заспокоєння налаштують учнів на впевнений лад та оптимізм.
5. Підтримка батьків – один із чинників успіху.

Емоційний батьківський захист – велика підтримка перед іспитом. Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в неї. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль. Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;
• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;
• пам’ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо..

Система психологічної підготовки до ЗНО (методичні рекомендації педагогічним працівникам, батькам та учням  щодо психологічної підготовки до ЗНО)

Будь-який іспит для учня завжди є певною мірою стресовою ситуацією. Ще актуальнішою ця істина стає в умовах проходження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Зовнішнє незалежне оцінювання – неминучий етап життя для тих, хто хоче здобути вищу освіту. У перекладі з англійської “тестування” означає “перевірка”. І справді, під час тестування перевіряють найрізноманітніші риси людини – від знань до якостей пам’яті, мислення та вміння зберігати спокій, впевненості у своїх силах. Зовнішнє незалежне оцінювання має низку особливостей, які можуть викликати у випускників різні труднощі, в тому числі і психологічні. Процедура проходження зовнішнього незалежного оцінювання – діяльність складна, що відрізняється від звичного досвіду учнів і диктує особливі вимоги до рівня розвитку та зрілості психічних функцій.

Для того, щоб абітурієнт впевнено почував себе під час проходження тестування, йому потрібна спеціальна психологічна підготовка. Психологічна допомога абітурієнтам під час зовнішнього незалежного оцінювання передбачає, перш за все, профілактику стресів та налаштування психічної сфери учня до процедури тестування. Найбільшою проблемою в ситуації тестування стає наше хвилювання. Гормон, який виділяється, коли людина відчуває страх, тривогу, впливає на продуктивність функціонування пам’яті та мисленевих процесів. Надмірна кількість гормону страху в організмі, може бути причиною того, що деякі учні на іспитах цілковито забувають вивчений матеріал.

Основна мета психологічної підготовки до ЗНО – це забезпечення оптимальної реалізації психічних можливостей учнів та застосування, у максимальній мірі отриманих знань, умінь та навичок під час зовнішнього оцінювання.

1. Важливою в підготовці учнів до ЗНО є роль учителя.

ЗНО потребує високої працездатності протягом досить тривалого періоду часу (до 3 годин). Тому є дуже висока ймовірність зниження рівня якості роботи, виникнення відчуття втоми. Великого значення набуває оптимальний режим підготовки, щоб дитина не перевтомлювалася, їй необхідно робити перерви в заняттях. З метою запобігання втомлюваності на уроках вчителю необхідно використовувати методи переключення уваги, психологічного розвантаження, або ж фізкультпаузи, які учень може використати потім, під час проходження тестування. Доцільно включати дихальні вправи і вправи для очей, кінезілогічні методи. Вони сприяють активізації нервової системи і підвищенню тонусу. Дуже ефективним є діафрагменне (глибоке) дихання, або дихання, що складається з частих, але неглибоких вдихів і видихів, з випинанням і втягуванням живота. Вправи для очей складаються в основному з рухів очима „вліво – вправо”, „вгору – вниз”, кругових рухів і переведення очей з близьких предметів на дальні.

На етапі підготовки дуже важливо навчити учня використовувати для саморегуляції діяльності різноманітні допоміжні засоби. Такими засобами можуть стати пісочний годинник, який відміряє час, достатній для виконання завдання; складання списку необхідних справ (і їх поступове викреслення по мірі виконання), лінійка, яка вказує на потрібний рядок, і т.д.

Важливо розвивати у дитини навички самостійного оцінювання своєї роботи. Наприклад, корисно запитувати : «А що Тобі самому сподобалось у Твоїй роботі?» Якщо учню важко відповісти на запитання, можна запропонувати йому оцінити роботу за декількома критеріями: правильність відповіді, швидкість виконання і т. д.Не варто поспішати пропонувати готовий розв’язок або відповідь. Навпаки, краще спочатку поцікавитися його думкою.

Необхідно розвивати в учнів функцію контролю, навички самоперевірки: після завершення роботи знайти помилки, самостійно перевірити результати виконаних завдань. Основний принцип, яким потрібно керуватися: «Зробив – перевір, якщо є час – перевір ще раз». Крім того, необхідно створити відчуття важливості та позитивного ставлення до ЗНО як унікальної можливості вступу до ВНЗ без додаткових матеріальних затрат.

Щоб навчальний матеріал краще засвоювався, важливо розвивати уяву й образне мислення: використовувати порівняння, образи, метафори, малюнки. Сухий теоретичний матеріал необхідно ілюструвати прикладами або наочністю. Не забувати використовувати вправи для зняття емоційної напруги.

Пам’ятайте, що випускники у процесі підготовки до ЗНО, шукають і сподіваються отримати від вчителя психологічну підтримку, що проявляється у вербальних позитивних оцінках або позитивних підкріпленнях в ситуаціях тривоги та хвилювань. Причиною хвилювання можуть бути сумніви у повноті та міцності знань, у власних здібностях: логічному мисленні, вмінні аналізувати, можливостях уваги та пам’яті. Стрес у незнайомій ситуації, стрес через відповідальність перед батьками і школою посилює хвилювання і додає тривоги. Допоможіть учню відчути впевненість в своїх силах, сформулюйте програму успішного проходження ЗНО.

Порекомендуйте учням пройти пробне тестування, створюйте ситуації незалежного тестування (в ігровій формі або як варіант оцінювання) під час навчально-виховного процесу – це допоможе адаптувати психічну сферу до процедури тестування. Якщо під час проведення пробного тестування випускники отримають необхідну підтримку, вони будуть більш впевнено почувати себе в ситуації реального екзамену.

Для того, щоб подолати стресовий стан, який може виникнути під час підготовки, або складання ЗНО, вчителю або практичному психологу навчального закладу варто використовувати наступні вправи:

Вправа «Опонент».Мета: сформувати в учнів позитивний настрій на участь у зовнішньому незалежному оцінюванні, віднайти переваги незалежного тестування. Рекомендація: у тому випадку, якщо випускники не знайшли позитивних переваг, дорослому слід допомогти їм це зробити, але в жодному разі не відкрито й прямо, заявивши про свою думку. Учні повинні самостійно прийти до необхідного висновку. Завдання педагога – лише направляти, керувати міркуваннями дітей.

Необхідно заздалегідь підготувати чисті аркуші паперу та ручки чи олівці.

Інструкція для учнів. Завдання складається з двох етапів.

I – етап. Візьміть аркуш і розділіть його на дві половини. Напишіть на одній половині позитивні моменти ЗНО, а на другій – негативні. Коли всі завершили, переходимо до наступного етапу.

II етап – обговорення. Виписані негативні моменти ЗНО потрібно перетворити на позитивні або нейтральні.

Вправа «Я переживаю стрес, коли…». Мета: привернути увагу випускників до свого внутрішнього стану, з’ясувати головні стресори випускників школи.

Хід вправи. По колу слід продовжити речення «Я переживаю стрес, коли…»

!!! Рефлексія: стреси, які виникають у житті, можна уявити як коридори, якими треба пройти: швидше, повільніше, важче, чи легше, однак пройти їх усе одно доведеться.

Вправа «Робочий експеримент».Інструкція для вчителя. Вправа має відтворити реальну ситуацію тестування. За 15 хв. учні відповідають на 5 завдань в тестовій формі і пишуть міні-твір

Інструкція для учнів. Вам треба написати міні-твір «Мої рецепти успіху», в якому має бути відповідь на наступні запитання:

– Чи складно було впоратися із завданням?

– Що заважало?

– Чи помітно було тих, хто намагався списати?

По завершенню обговорення: «Хто хоче зачитати свій невеличкий твір і поділитися з усіма своїми рецептами успіху?».

Вправа «Рейтинг справ».Інструкція для вчителя. Вам потрібно зауважити на те, що часто учні скаржаться на нестачу часу: і школа, і факультативи, і підготовка до ЗНО, і відпочити теж хочеться.

Інструкція для учнів. Складіть самостійно список справ, які ви робите протягом дня, розподіліть їх за важливістю у порядку спадання.

Потім записують на стікерах три перші справи і прикріплюють на видне місце.

Рекомендація. Необхідно підвести групу до висновку, що в житті безліч справ, але не варто витрачати свій час на дрібниці. Краще визначати пріоритети і йти до мети.

Цю вправу корисно поєднувати ще з такою порадою: проставте за календарем дати, коли що треба вивчити і повторити. Прикріпіть цей список удома біля свого робочого місця і власноруч вносьте до нього позначки про «складання» вивченого матеріалу. Коли не вкладаєтесь у графік, то можете ущільнити повторення деяких тем. Якщо ж виконуєте його вчасно, у вас знизиться почуття тривоги. Випередження графіка зумовлює широку гаму позитивних емоцій: радості; успіху; впевненості у своїх силах.

У системі психологічної підготовки учнів до ЗНО варто використовувати прості релаксаційні вправи із візуалізацією символів, що знімають психічну напругу, наприклад:

Встати із заплющеними очима, руки вздовж тіла, ноги на ширині плечей, розслабитись. Уявіть, що у вашому сонячному сплетінні є згусток енергії, що випромінює яскраве світло. Визначте для себе його колір. Уявіть собі, що світло стає дедалі інтенсивнішим і виривається з вашого тіла, з пальців рук і ніг, з голови. Уявіть собі, що Ваше тіло світиться, як сонце, що вся кімната сповнилася світлом. Потім уявіть, що Ви – неймовірно сильний маяк, і з вашого тіла б’є джерело потужної енергії. Збережіть у собі це відчуття сили та життєвої енергії. Потягніться трішки й розплющте очі. Ви знову свіжі й бадьорі, готові ефективно працювати далі. А тепер уявіть собі, що світло поширюється далі й далі, поки не вкриє всю Землю…

Вправа «Програмування долі».Напишіть свій власний лозунг. Почніть так: «Щодо моєї участі в ЗНО, то я хотів(ла) би, щоб…». Продовжіть цей рядок. Неодмінно закінчіть словами: «І я можу це зробити!» Перечитуйте це гасло кожного разу перед сном. Повірте у свої сили.

Не менш важливою є роль батьків у системі психологічної підготовки до ЗНО. Батьки – це найрідніші люди для кожного учня і тому їхня підтримка є необхідною та важливою.

Психологічна підтримка – це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час складання ЗНО. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в неї. Підтримка заснована на вірі у природжену здатність особистості долати життєві труднощі за підтримки тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення, захоплення, свою радість і гордість від її досягнень або зусиль.

Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!». Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання забути про минулі невдачі своєї дитини; допомогти дитині знайти впевненість у тому, що вона може впоратися із тим чи іншим завданням; пам’ятати про минулі успіхи і нагадувати їх. Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій тощо.

1. Психологічні підказки батькам:

Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не заважав готуватись до ЗНО. Допоможіть дитині розподілити теми підготовки по днях. Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування.

Не акцентуйте свою увагу на кількості балів, яку ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.

Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування.

Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО. Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили.

Зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів.

Не залякуйте дитину ЗНО, і не згадуйте про нього в негативному сенсі. Сформуйте в дитини спокійне ставлення до процедури тестування.

III. Психологічні підказки майбутнім учасникам ЗНО та учням,які складатимутьДПА

• Кожен день варто виконувати спеціальні вправи, які допоможуть зняти емоційну напругу і втому. В день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.
• Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте хвилювання, невпевненість.
• Запорукою підтримання інтелектуальної форми є гарна фізична форма, тому займайся фізкультурою. Ось короткий комплекс, який допоможе протягом хвилини відновити працездатність і створити робочий настрій. Кожна вправа виконується протягом 8-10 секунд.

– Обертайте очима, намагаючись якомога більше побачити навколо себе. Шість разів за годинниковою стрілкою, шість разів – проти, і очі швидко „скинуть” втому.

– Сядьте прямо, покладіть руки на потилицю. Зробивши глибокий вдих, якомога міцніше притисніть голову до долонь і відпустіть.

– Продовжуючи сидіти прямо, візьміться руками за сидіння стільця і підніміть плечі якомога вище. Затримайтесь на декілька секунд і опустіть плечі.

– Поставте лікті на стіл, покладіть підборіддя на долоні, глибоко вдихніть і, зберігаючи шию прямою, міцно притисніть підборіддя до долонь.

– Сидячи за столом, притисніть витягнуті руки одну до одної.

– Сидячи на стільці, піднімайте поперемінно прямі ноги з витягнутими пальцями.

• Перш, ніж починати роботу, треба усвідомити, що саме ти повинен зробити, скільки це має забрати часу, визначити порядок роботи.
• Плануючи графік роботи, пам’ятай, що найвища продуктивність праці настає через 20—30 хв. після початку роботи. Найскладніші завдання доцільно виконувати саме тоді. Простіші й цікавіші – наприкінці. Проте, якщо тобі важко, починай роботу з цікавішого.
• Починай роботу, відпочивши. Найкращий відпочинок – 1,5-2 год. сну або прогулянка, спорт, допомога батькам по господарству.
• Першу годину можна працювати без перерви, а далі необхідно робити 5-10-хвилинні перерви через кожні 40-50 хв. напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи.
• Якщо якесь завдання не можеш виконати одразу, не розгублюйся – спробуй повторити через якийсь час.
• Пам’ятай: перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто вірить у себе.

Методичні поради учням

Тренуйся!
Перед офіційним (змаганням, атестаційним) тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів – просто заради тренування. Не можна навчатися добре вирішувати тести, не виконуючи їх самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки призводять до знайомства з типовими конструкціями тестових завдань, але дають вам і інший досвід – самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.
Поспішайте!
Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час потрібний для виконання тестів. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації загальної ситуації неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь яке тестування.
Випробовуйте!
У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтеся всіх рекомендацій, як правильно вирішувати окремі завдання або тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а потрібно відразу ж ознайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей пояснить вам, що ж саме є необхідним в інструкції до даного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати тільки активно тренуючись у тестуванні.
Пропускайте!
Треба навчатися пропускати важкі або незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов’язково впораєтеся. Просто нерозумно недобрати балів тільки тому, що ви не добралися до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал, який вам невідомий. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починається з легких питань, то не варто пропускати всі перші завдання.
Вгадуйте!
Якщо ви впевнені у виборі, але інтуїтивно може віддати перевагу якійсь відповіді іншим, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правило приводити до приросту балів.
Виключайте!
Багато завдань можна швидше, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох ознаках (а це легше), а не відразу на п’ятьох – сімох (що набагато складніше).
Скорочуйте вибір!
Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох або п’яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші підходящими з різною імовірністю, то у цьому випадку правильніше буде не пропускати завдання, а намагатися вибрати відповідь із інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це – теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь свідомо не годиться) – це теж знання, і не розумно відмовлятися від його використання.
Думайте тільки про поточне завдання!
Коли ви бачите завдання (питання), забувайте все, що було в попередньому, як правило, завдання в тестах не пов’язані один з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватися й правильно вирішити інше завдання.
Це установка дає вам й іншим безцінний психологічний ефект – забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилося вам «не по зубах»). Думайте тільки про те, що кожне нове завдання – це шанс набрати бали.
Читайте завдання до кінця!
Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання з «першими словами» і добудовувати кінцівку у класній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших питаннях.
Не засмучуйся!
У будь-якому професійно підготовленому тесті чимало завдань, з якими ви просто не зможете впоратися (так заплановано). Більше того, всі 100% завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду.
Навіть якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалити тест, пам’ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з’ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний.
Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатися максимального результату (завжди «п’ятірки»). Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, але й «тримати» їх (якщо висловлюватися термінами боксу). Потрібно категорично відмовитися від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.
Заплануйте два кола!
Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) сеансу пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелося пропустити. (Подібний рецепт, на жаль, не годиться для комп’ютерних тестів, які часто просто не дозволяють повертатися до попередніх завдань далі, ніж на один крок). 

При тестуванні випускники переживають напруження усамітнено й приховано. Його ж наслідки виявляються в інших формах. Розроблені рекомендації підкажуть, як вийти з такого становища з найменшими втратами, відпрацювати основні моменти підготовки та проходження відповідальних і неминучих етапів життя. 

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ 
Є деякі психологічні закономірності підготовки до тестування випускників, які повинні враховувати педагоги при навчанні: 
1. Виділяти головне.
2. Бачити подібне й відмінне, порівнювати.
3. Працювати зосереджено.
4. Згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання.
5. Узагальнювати та диференцію¬вати.
6. Міркувати та робити висновки.
7. Робити схеми-конспекти, в яких на окремих аркушах у вигляді логічних схем, моделей представлений зміст вивченої теми.

ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ
П’ЯТЬ СПОСОБІВ УСЕ ВСТИГНУТИ
1. Плануйте завтрашній день. Заведіть блок¬нот, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов’язково пере¬віряйте, чи все із запланованого встигли зробити.
2. Не дивіться телевізор. Ваше життя на¬багато цікавіше, ніж життя героїв серіалу чи події у світі. Якщо станеться щось глобальне, то ваші друзі, родичі сповістять вас. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайтесь — життя без телевізора є.
3. Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулян¬ки відновиться ваша розумова працездат¬ність і здатність запам’ятовувати складний навчальний матеріал.
4. Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Піс¬ля того, як ви 3 години просиділи за книж¬ками – потрібно відпочити, або переключитися на іншу діяльність.
5. Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.
6. Вчіться керувати своїми емоціями. 
7. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему.
8. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням. 
9. Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по-друге, відволікають від негативних думок: «Я не здам», «Я не знаю». 

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО
1. Для того, щоб у кризовій ситуації не втра¬чати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто че¬кати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.
2. Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.
3. Щодня виконуйте вправи на зняття на¬пруження, втоми, на розслаблення. 
4 Чергуйте розумову і фізичну працю.
5.Нервуються завжди ті, хто погано знає матеріал. Щоб подолати свій страх, роз¬повідайте самому собі вивчений матеріал, начебто ви робите це на іспиті. 
«Спокій і тільки спокій!» —так завжди в екстремаль¬них ситуаціях казав Карлсон. 
ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ
1. Запам’ятати легше те, що розумієш.Розподілене заучування краще від кон¬центрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу.Більше часу витрачайте на повторення по пам’яті. Це ефективніше за просте бага¬торазове читання. Якщо працюєте із двома матеріала¬ми — великим і меншим — розумно почи¬нати з більшого.
2. Щоб уникнути хвилювань запитайте себе: «Чи допомагає хвилю¬вання впоратися із ситуацією?». Коли ви зро¬зумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.
3. Якщо ви можете порадитися з батька¬ми, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряє¬те, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви напевно, придумаєте розумний план, як впо¬ратися з вашими хвилюваннями.
4. Пам’ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.
Якщо ваші переживання стали нав’яз¬ливими, зверніться до шкільного психолога.
5. Найкраще запам’я¬товується інформація, викладена на по¬чатку і в кінці тексту. Середина, зазвичай, швидко «вилітає з голови». Тому під час запам’ятовування чи повторення приділіть особливу увагу середині.
6. Повторювати слід не механічно, а вдум¬ливо, зосередившись на змісті. Після «за¬вантаження» в мозок інформації, якщо її не повторити, втрачається 20—30 % у пер¬ші 10 годин. Щоб цього не трапилося, вар¬то: прочитати текст, повторити його двічі, за 20 хвилин — тричі, за 8—10 годин — чотири рази, а за добу — 1 раз. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.
7. Яким чином можна найкраще все запам’ятати? Що для вас є найближчим: текст, малюнок, логічна схема, звукове від¬творення? Вирішуйте самі, в якій системі вам ліпше працювати.Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі. Адже цікаве запам’ятовується набагато легше. 
ПОРАДИ БАТЬКАМ
1. Контролюйте скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблюється імунітет і загострюються хронічні захворювання дітей.
2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм, зокрема, покращується робота нирок, вони краще протидіють урологічним інфекціям. При цьому корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатності,а підсилює стрес, викликає сильну сечогінну дію, що призводить до зневоднення організму і підвищеної роздратованості.
4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам’ягь.
5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте вирішувати їх. Займіть позицію «друга» у відносинах з дітьми.
6. Постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозумін¬ня. Розв’язання конфліктів залиште на потім.
7. Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Успішне складання ЗНО — свято не тіль¬ки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як на¬лежний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною.Незадовільний результат — це не тра¬гедія, це досвід. Не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і вра¬хуйте цей досвід. По суті, наші діти не прос¬то складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті прояви¬ти себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням — цього неодмінно треба вчити та вчитися.

Булінг — це прояв нетерпимості до прав людини і форма насильства, де постраждати може будь-хто, незалежно від гендерної ідентичності та віку. У школі від булінгу страждають як хлопці, так і дівчата. Жертвами цькування можуть стати навіть вчителі. Булінг суперечить таким базовим поняттями як толерантність, права людини, взаємоповага.

За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в Україні 67% дітей від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу, а 24% дітей були жертвами цькування. Крім того 40% опитаних дітей соромляться говорити про цькування, а 22% вважають це нормальним явищем.

Як розпізнати прояви булінгу і що робити дітям,  вчителям, батькам розповіла практикуюча психологиня Сватівської гімназії Ольга Середа. Їй 27 років. Закінчила Харківський педуніверситет. У школі працює п’ятий рік.

Що таке булінг і яким він буває

Слово «булінг» походить від англійського bullying — бикування (переслідування). Булінг в школі — це дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг буває:

• фізичний — нанесення тілесних ушкоджень;
• економічний — навмисне пошкодження особистих речей, вимагання грошей, крадіжки;
• психологічний — образи, погрози, непристойні жарти, ігнорування, шантаж, наклеп чи маніпуляції;
• сексуальний — жарти сексуального характеру, принизливі жести та образливі чутки, зйомки у роздягальнях, сексуальні погрози;
• кібербулінг — це переслідування за допомогою електронних пристроїв, в тому числі мобільних телефонів та інтернету.

Які ознаки булінгу і як довго він триває

Не варто булінг плутати із конфліктом. Конфлікт — це тимчасове непорозуміння між людьми через різні погляди стосовно того чи іншого питання. Сторони конфлікту зазвичай не мають фізичної або іншої переваги один над одним на відміну від булінгу, коли кривдник обирає слабшу за себе людину.

У булінгу зазвичай є три сторони — кривдник (булер), потерпілий (жертва) і спостерігачі. Ознакою булінгу є систематичність дій, в результаті яких потерпілі відчувають приниження, страх, тривогу або соціальну ізоляцію у колективі.

Тривати булінг може тиждень чи місяць, а може й довше. Все залежить від того, як себе поводять не тільки постраждалий чи кривдник, а і спостерігачі, які соромляться чи бояться сказати про прояви булінгу. Інколи спостерігачі не кажуть про це, бо підтримують самого булера.

Причини, що спонукають до булінгу

Все залежить від мети, яку кривдник переслідує. Здебільшого булер так самостверджується в колективі. Ще сьогодні подається багато негативної інформації по телевізору чи в інтернеті, агресивні комп’ютерні ігри теж можуть спонукати дитину до агресивної поведінки. Також причиною подібної поведінки може бути насильство в сім’ї. Коли батьки змушують дитину робити те, чого вона не хоче. Навіть якщо дитина стала тільки свідком такого насильства, все одно в подальшому вона «переносить» цей негатив на інших.

Як розпізнати, що дитина стала об’єктом булінгу і що робити

Зазвичай від булінгу страждають діти, які відрізняються від інших — кольором волосся, може якимись фізичними вадами. Хоча потерпілими можуть стати не тільки фізично слабші чи менш обдаровані діти. Навпаки, вони можуть гарно вчитися, бути інтелектуально розвиненими, але, наприклад, одягатися не дуже привабливо. А буває причиною булінгу стає заздрість з боку однолітків.

Насамперед вчителі і батьки повинні звернути увагу на зміни у поведінці учня чи учениці:

• замкнутість, поганий настрій та пригніченість;
• погіршення успішності в навчанні;
• не бажання ходити у школу або дитина ходить до школи іншим шляхом;
• нестандартні розмальовки в зошитах чи на руках дитини.

Батьки повинні любити дитину. Якщо дитина міняється — це завжди помітно. Значить, настав час поговорити з нею. Тактовно і без тиску, щоб дитина довірилася і розповіла про свої проблеми. Дитина повинна бути впевнена, що вдома її зрозуміють, завжди допоможуть, дадуть пораду, а не покарають за якісь дії.

Як не допустити проявів булінгу в школі

Школа один із основних агентів гендерної соціалізації дитини. Саме на вчителях та вчительках лежить відповідальність за те, щоб вчасно виявити прояви булінгу і попередити його наслідки.

Для цього потрібно:

• постійно вести роз’яснювальну роботу серед учнів усіх вікових категорій. Проводити теоретичні та практичні навчання. Для найменших школярів — це заняття у вигляді гри з використанням інноваційних технологій. Під час тренінгів та практичних уроків вчити дітей слухати один одного, поважати іншу думку і разом знаходити правильне рішення;
• у випадку проявів булінгу не треба замовчувати проблему, інакше це може привести до шкоди фізичному або психічному здоров’ю дітей;
• проводити тренінги з питань протидії булінгу для вчителів, адже вони теж можуть стати його жертвами з боку школярів.

Куди звертатися по допомогу

Дитина, яку переслідують у школі, має розповісти все батькам. Також вона може звернутися по допомогу до директора школи, класного керівника чи шкільного психолога. Діти і батьки можуть звернутися до служби у справах дітей при райдержадміністрації, а також до Сватівської поліції за номером 102 або 3-19-05, а також за мобільними телефонами: 0507072778, 0681561793.

Ще в Україні існує єдиний контакт-центр юридичної допомоги, куди можна зателефонувати за номером 0 800 213 103. Центр працює цілодобово, а дзвінки безкоштовні.

Якщо дитині необхідна психологічна допомога — слід звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей і батьків з питань захисту їхніх прав за номером 116 111 чи на національну «гарячу лінію» із попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — 116 123 (для дзвінків з мобільного).

Відповідальність за булінг

Якщо дитині виповнилося 16 років, то відповідальність за вчинення булінгу неповнолітньої чи малолітньої особи карається штрафом від 850 до 1700 гривень або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Знущання, вчинені повторно або групою осіб, караються штрафом від 1700 до 3400 гривень або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

Якщо дітям, які вчинили булінг, не виповнилося 16 років, то відповідатимуть їхні батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовується покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Є покарання за приховування фактів булінгу. Якщо керівник школи не повідомить поліцію про відомі йому випадки цькування серед учнів, його оштрафують на суму від 850 до 1700 гривень або призначать виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% від заробітку.

Які можуть бути психологічні наслідки для учасників булінгу

Для тих, кого булять

Для постраждалої дитини великим стресом шкільного булінгу є виключення її з групи. Формально вона перебуває в колективі, а насправді — живе поза ним. У дитини формується занижена самооцінка. Зазвичай постраждалі від шкільного насилля в дорослому житті відчувають постійну тривогу і невпевненість у собі.

Також у потерпілих від шкільного насилля штучно формується ненависть до людей. У крайньому випадку це може призвести до того, що у дорослому житті людина прагнутиме помсти, у тому числі і фізичної розправи. І об’єктами помсти можуть стати сторонні люди.

Ще жертви шкільних знущань схильні до депресій. А це формує іншу крайність — самогубство.

Для тих, хто булить

Переслідувачі через перебільшення власного значення неадекватно сприймають норми і правила в колективі. Вони переконані, що можуть змінити їх на власний розсуд. У дорослому житті такі люди не сприйматимуть правила будь-якого колективу. Близько 60% ініціаторів шкільних знущань отримують судимості уже в молодому віці. Більшість з них у дорослому житті стають злочинцями.

Переслідувачам складніше отримати гарну освіту. І навіть якщо вони її отримали, в подальшому колишні булери можуть стати авторитарними керівниками. Переслідувачі, як правило, мають низьку здатність до емпатії

. Тому почуття інших для них не важливі. Булери в дорослому житті можуть залишитися без друзів.

Для спостерігачів

Свідки булінгу часто стають екстерналами — людьми, які залежать від думки інших і завжди займають позицію підкорення. На психологічному рівні спостерігачі бояться стати наступною «жертвою» і не можуть протистояти кривднику через самозбереження. У дорослому житті такі люди зазвичай песимістичні, позбавлені можливості розвиватись, не здатні поставити перед собою якусь мету, щоб її досягти.

Булінг (цькування) – тривожна тенденція, особливо для сучасного дитячого і молодіжного середовища. За результатами дослідження, проведеного Фондом ООН Юнісеф у 2017 році, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу впродовж останніх трьох місяців, а 24% дітей стали жертвами цього явища. Найбільш вразливими до булінгу є сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування. Найчастіше діти піддаються цькуванню з боку однолітків за свій зовнішній вигляд, переконання, поведінку, а також через різні життєві обставини тощо).

Загальні психологічні характеристики ймовірної жертви булінгу (цькування)

 Дитина ймовірно може бути жертвою булінгу (цькування), якщо вона:

●тиха, обачлива, чутлива, яку можна легко зворушити і фруструвати;

 ● невпевнена, має низьку самооцінку;

●не має друзів, соціально ізольована;

●може боятися, що їй заподіють шкоду;

●може бути тривожною і пригніченою;

●фізично слабкіша, ніж більшість однолітків;

●вважає, що легше проводити час із дорослими (батьками,вчителями), ніж з однолітками.

Ознаки булінгу (цькування) для діагностики

Дитина ймовірно потерпає від булінгу (цькування), якщо вона:

●приходить додому в пошкодженому одязі чи загубленими речами;

●має поранення, синці, подряпини;

 ●має мало друзів, або зовсім їх не має;

●боїться йти до закладу освіти, сідати в автобус, брати участь в розвагах з однолітками;

●обирає незвичний шлях, коли повертається додому;

●втрачає інтерес до навчання або починає навчатись набагато гірше, ніж зазвичай;

●виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, без настрою, коли приходить додому;

 ●часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;

●тривожно спить, часто бачить погані сни;

 ●втрачає апетит;

●проявляє тривогу і низьку самооцінку

Проблема профілактики насильства залишається актуальною у зв’язку з динамічними змінами соціокультурної ситуації та специфічними тенденціями в житті сучасного суспільства. У жовтні -  грудні 2020 року практичним психологом проведено анонімне анкетування. Метою опитування було вивчення думки респондентів з приводу проблеми насильства і нехтування правами дітей в школі.

Дослідження проводилося анонімно серед учнів 8-11 класів  Всього було опитано 25 осіб.

Аналіз результатів дозволив виявити наступний розподіл думок стосовно актуальності проблеми насильства: 62,4% опитаних дітей вважають, що проблема насильства є актуальною в нашій країні, 15,4% – що в нашій країні не існує проблеми насильства, 23,2% дітей не замислювались раніше над цим питанням.

Як свідчать відповіді на запитання «Чи доводилось Вам бути свідком жорстокого поводження з Вашими друзями, однолітками, школярами?» 19% учнів дають позитивну відповідь, 81% – негативну. Дана тенденція в розподілі відповідей знову ж таки підкреслює актуальність проблеми насильства в шкільному середовищі та необхідність проведення високоякісної профілактичної роботи з всіма учасниками навчально-виховного процесу.

Найбільш поширеними видами насильства, на думку респондентів, є насильство в дорослому середовищі – 23,95%, насильство дорослих над дітьми – 16,35%, насильство старших дітей над молодшими – 27,21%. Не менш поширеними визначаються насильство над представниками різної статі –24,92%, насильство між дітьми одного віку – 29,14%, сімейне насильство –20,51%. Таким чином поширеними визначаються ті види насильства, здійснення яких можливе в навчальному закладі.

Фізичного насильства, хоча б раз, зазнавали 21,16% респондентів. Найчастіше даний вид насильства здійснюється в учнівському середовищі. Про це свідчать відповіді 11,88% опитаних підлітків. Ще 4,46% осіб зазнають фізичного насилля з боку батьків. З боку вчителів 4,82% учнів зазнають психологічного тиску.

Варто звернути увагу на відповіді дітей на запитання: «Чи існує проблема жорстокості у Вашому закладі?»: 17,68% опитаних відповіли «так», 24,14% важко відповісти, 58,9% – «ні». Тобто, майже половина дітей констатують або допускають, що в навчальному закладі зустрічаються поодинокі прояви як фізичного так і психологічного насильства.

Оскільки найчастіше діти зазнають фізичного та психологічного насильства в навчальному закладі, то можна говорити про прояви такого негативного явища, як шкільний булінг. Булінг визначають як тривалий процес свідомого жорстокого фізичного і психологічного ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

6% опитаних вказали, що в нашому закладі освіти трапляються випадки булінгу між учнями.

Аналіз результатів свідчить про те, що в разі виникнення ситуації насильства діти, в першу чергу, звернуться за допомогою до батьків (40,73%), менший відсоток відповідей набрав варіант «Звернусь до психолога» – 12,21%. Відповідь «діятиму на власний розсуд» та «Звернусь до вчителів» дали, 36,14% і 11,06%, відповідно.  

Сьогодні, в процесі реформування системи освіти, проблеми цькування і насильства в шкільному середовищі дуже часто стають перепоною для досягнення мети всебічного розвитку дитини. Допомога дорослих дуже потрібна дітям та молоді в будь-якому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю. Заклад освіти відіграє важливу роль у створенні умов для здобуття учнями та ученицями знань в безпечному освітньому середовищі, формуванні ставлень та навичок, які потрібні, щоб уникнути та запобігти проявам насильства, безконфліктного спілкування, ненасильницької поведінки. Вирішальна роль у протидії насильству і булінгу належить педагогам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки завдяки системному підходу та підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій, а також із залученням та участі дітей та молоді.

Практичний психолог Юринець І.А.

Булінг у школі

Цькування, агресивне переслідування однієї  дитини іншою ... Сьогодні масштаби цього явища стають дедалі помітнішими.                                                              

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу (цькування) протягом останніх трьох місяців. 24% дітей стали жертвами булінгу, і 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Такими є основні результати дослідження, проведеного ЮНІСЕФ. У початковій школі насильство починається з рекету - коли старшокласники відбирають у молодших гроші і мобільні телефони. У дітей 11-15 років в ходу плітки, принизливі жарти, бойкот. Біль, самотність, почуття безвиході, які відчуває жертва переслідування, дуже точно показані Роланом Биковим у фільмі за книгою Володимира Железникова «Опудало» (1983) - вони впізнаванні і сьогодні.

Буллінг (від англ. Bully - хуліган, забіяка, насильник) - психологічний терор, побиття, цькування однієї людини іншою. Дії менш радикальні - обзивання, непристойні жарти, плітки - називають моббінгом.

ПОКАРАННЯ ЗА ЦЬКУВАННЯ

Рада змінила Кодекс про адмінправопорушення.

У статтю 172 (дрібне хуліганство) додали штрафи за цькування.

Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше.

І від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб.

Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф заплатять батьки або особи, які їх замінюють.

Мова йде про 50-100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи на від 20 до 40 годин.

Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції – його оштрафують на 50-100 неоподатковуваних мінімумів або відправлять на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Основні ознаки булінгу:

• Нерівність сил агресора і жертви.

• Повторюваність насильства.

• Гостра емоційна реакція жертви.

Починає цькування завжди один: щоб затвердити свій авторитет, отримати якусь вигоду або просто розважитися.

Не варто булінг плутати з конфліктом.

У колективі, де відбувається булінг, є умовний розподіл ролей:

• Булер (агресор).
• Пасивні учасники або спостерігачі .
• Жертва.

Жертвою може стати будь-який школяр, навіть сильний, здатний протистояти тиску групи однокласників. Але деякі діти мимоволі провокують однолітків і частіше за інших стають жертвами цькування. Серед них - ті, хто незвично одягнений або «дивно» поводиться; хто неохайний. Або хлопчики і дівчатка, які не можуть дати відсіч, або дуже чутливі діти - їх неважко вивести з себе, змусити плакати. .

 Хто ж стає булером?

• Ці діти ростуть без заборон, не знають, що таке авторитет батьків. І в той же час їм дуже не вистачає уваги і поваги дорослих. Туга за цим почуттям викликає у них сильну агресію, яка якийсь час пригнічується: дитина не може виплеснути її на батьків, вона шукає собі відповідну ціль.

У школі зі строгими правилами, в атмосфері взаємної поваги такій дитині легше контролювати свою поведінку. Але при можливості безкарно виявляти свою владу і силу у нього загоряються очі. Більшість булерів - це діти які ростуть без внутрішнього відчуття власної гідності, самоцінності, і тому їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.

• Егоїзм, прагнення в будь-якій ситуації отримати краще помітні вже років в 5 - наприклад, дитина вибирає кращий шматок зі столу, причому робить це спокійно і впевнено. Але, на жаль, сьогодні в суспільстві, націленому на зовнішній успіх і споживання, бажання дитини бути у всьому першим для багатьох батьків стає приводом для гордості.

• Крім того, батьки буллера нерідко можуть жорстоко його карати, і тоді булер зірве зло на черговій жертві. Приблизно 50% буллерів самі жертви - у своїй родині або в іншому колективі.

Ми всі засуджуємо кривдника, співчуваємо жертві, але самим страшним у цій ситуації є байдужість спостерігачів.

Небезпека булінгу не обмежується психологічним насильством, цькування може привести і до найтрагічніших наслідків.

Буллінг - це регулярне психологічне або фізичний тиск на жертву, здійснюване однією людиною або групою агресорів, яке зазвичай проходить в умовах замкнутої громадської групи. Буллінг завжди носить навмисний негативний характер і відрізняється нерівним розподілом сил між агресором і жертвою.

Буллінг передбачає психологічний і фізичний терор, насильство, побиття, псування майна, психологічний тиск, який застосовує одна людина або ціла група по відношенню до жертви. При цьому якщо раніше, зіткнувшись з булінгом в школі, дитина в ряді випадків могла хоча б сховатися від нього вдома, то тепер інформаційні технології майже не залишають їй такої можливості.

Існують різні форми булінгу: вербальна, фізична, соціальне цькування. Ну і звичайно кібербулінг або інтернет-булінг, настільки поширений сьогодні, в силу того, що профіль у соціальних мережах зараз є у кожної дитини і телефон з камерою теж вже не рідкість. На жаль, діти швидко навчилися використовувати фото для маніпуляцій і цькування.

 У школах Америки і деяких країн Європи, до речі, прямо на вході висять правила, одне з яких, наприклад, забороняє обзивати і будь-яким іншим чином принижувати дітей. Такі правила вся школа приймає повністю, включаючи школярів, батьків і викладачів - їх озвучують відразу ж, як тільки дитина вперше потрапляє в конкретний навчальний заклад. Також часто з самого початку навчання в таких школах організовуються тімбілдингові заходи, в яких ці правила закріплюються в форматі ігор, завдань і вправ.

Існує довгий список ознак, за якими можна зрозуміти, що дитину труять: відмова від відвідування школи, постійні скарги на стан здоров'я, відсутність впевненості в собі, неуважність, збудливість, бажання усамітнення. Звичайно, окремо вони не обов'язково вказують на цькування, але якщо звертати на них увагу, помітити, що щось не так, досить легко: дитина, на відміну від дорослого, практично не вміє приховувати свої емоції.

Наслідки цькування

Досвід цькування має серйозні наслідки для всіх учасників процесу. Страждаючі від цькування діти легко збудливі і більшою мірою схильні до депресії, ніж інші діти. Вони можуть боятися ходити в школу, і їхню довіру до інших людей підірвано. Ситуація цькування в класі і в школі занурює в стрес всіх дітей, адже якщо так прийнято, якщо цькування - в порядку речей, значить, не можна бути впевненим, що завтра цього не зроблять з тобою, не можна розслабитися ні на хвилину. Стрес виснажує дитячу психіку, не дає зосереджено працювати, не залишає місця для навчальної мотивації, допитливості, розвитку здібностей, творчості.

Якщо дитину цькують, потрібно поговорити з нею, називати речі своїми іменами, дати дитині зрозуміти, що ви повністю на його боці і що ситуація, що склалася - не її вина. Потрібно навчити таких дітей, що в багатьох ситуаціях цькування першим кроком в боротьбі може стати вагоме слово «Ні.

Безумовно, потрібно також вивчати і гуманної справедливості, толерантності і готовності обговорювати проблему з дорослими, особливо, в разі, якщо дитина стає свідком цькування. Діти зазвичай не можуть позбутися від цькування самостійно, від конфлікту можливо, але не від цькування. Потрібно вчити говорити «ні» ситуації, яку сам дитина вважає неправильною або неприємною. Потрібно вчити дітей ставити себе на місце будь-якої іншої людини, в тому числі і жертви цькування.

Свідки повинні розуміти і пам'ятати, що кожен з них окремо може змінити ситуацію, а якщо кілька людей вирішують встати на захист, то це буде зробити ще простіше. Коли ситуація переходить в розряд небезпечних для здоров'я, якщо свідки розуміють що це неправильно, агресор дуже швидко зрозуміє, що більшість зовсім не на його боці, і цькування не має сенсу. І важливо щоб діти теж могли відрізнити цькування від конфлікту, дорослі їм на допомогу .

Щоб зробити дитину щасливою і вивести її в зону безпеки, батьки і вчителі повинні діяти разом, а не звинувачувати один одного.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Батько, який намагається змінити свою дитину, не починаючи з себе, не просто марно втрачає час, але дуже жорстоко ризикує. (В. Леві)

Діти, як лакмусовий папір, вбирають все, що бачать в дорослих. І проблема «батьків і дітей» була, є і буде.

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:

• Колективні привітання з днем народжен­ня учнів.
• Вираження щирого співчуття від імені кла­су в дні сумних подій, хвороби, невдач.
• Спільні поїздки-екскурсії пам'ятними місцями, походи.
• Спільне відвідування концертів, вистав.
• Спільне проведення святкових днів.

2. Уміння вчителя формувати гуманні взаєми­ни з учнями.

• Сигнал вашої доброзичливості — добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошува­ти на різниці в соціальному статусі, віці між со­бою й учнем, висловлюйте свої розуміння доб­розичливо, у формі поради. Вмійте уважно і зацікавлено слухати учнів.
• Враховуйте індивідуальні особливості шко­ляра (запальність, мовчазність, вразливість, зам­кнутість), його стан у цей момент, його ставлен­ня до вас.
• Умійте вислухати людину, особливо в хви­лини напруженого нервового стану, що виник у результаті певних неприємностей, непоро­зумінь. Зберігайте «секрети», довірча бесіда по­требує обережності, делікатності.
• Шанобливо ставитеся до думки інших лю­дей (ви можете помилитися). Намагайтеся пе­реконувати, не поспішайте використовувати права.
• Намагайтеся відгукнутися про учня доб­рим словом, якщо він цього заслуговує. Схва­лення діє сильніше, ніж осуд. Врахуйте, що схва­лювання тих самих людей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставлен­ню до них усього класу.
• Критика за формою і змістом має орієнтува­тися на шанобливе ставлення до людей. Нама­гайтеся повчати наодинці, говоріть конкретно про випадок поганої поведінки. До дитини став­теся справедливо, поважаючи її гідність, тому будьте стриманими, не переходьте на крик і злість, намагайтеся не загрожувати, застосову­вати суворі заходи. Покажіть дитині, що ви віри­те в неї.

Рекомендації для вчителів по роботі з ізольованими дітьми

1. Зверніть особливу увагу на ізольованих дітей. Підніміть їхній соціальний статус: давайте їм доручення, в яких ізольо­вана дитина могла б виявити всі найкращі риси своєї особистості, свої здібності, знання тощо;стимулюйте і схвалюйте будь-які до­сягнення, найменший успіх, позитивно оці­нюйте це при інших членах колективу;організуйте учнівську взаємодопомогу.
2. Постійно давайте дітям нові дору­чення, щоб кожен зміг побути і в ролі підлеглого, і в ролі керівника.
3. Використовуйте демократичний стиль керівництва.
4. Зважайте на далеку перспективу.
5. Беріть участь у виховних заходах.
6. Залучайте до трудової діяльності всіх учнів (це піднімає їхній соціальний статус).
7. Згуртовуйте класний колектив.
8. Створюйте умови для співпраці ізольо­ваних дітей з однокласниками.
9. Знижуйте рівень антипатії однокласни­ків до ізольованих дітей.
10. Проводьте групові розмови на теми: «Які риси в людях нам подобаються, а які ні», «Ха­рактер людини», «Ставлення людини до робо­ти, навчання», «Уміння спілкуватися з іншими людьми», «Ставлення до себе та інших».
11. Стимулюйте активність, ініціативність ізольованих дітей.

Додаток

до листа КЗ ДНМЦ ПС

від 05.04.2019 №

Аналітична довідка щодо діяльності психологічної служби у системі освіти України

КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області» у 2018/2019н.р.

назва міста, району, ОТГ Донецької області

І. Загальні відомості про міські, районні навчально-методичні центри∕ кабінети/лабораторії психологічної служби у системі освіти України.

1.1. Повна назва центру/кабінету психологічної служби у системі освіти (ММК, РМК, ОТГ):

________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

1.2. Юридична адреса центру/ кабінету, телефон:

________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

1.3. Кадровий склад кабінету/центру/ психологічної служби системи освіти або відомості про методистів, які відповідають за психологічну службу (ММК, РМК, ОТГ). КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

II. Розвиток психологічної служби у системі освіти.

2.1. Мережа районних (міських) навчально-методичних центрів∕ кабінетів/лабораторій психологічної служби у системі освіти у 2018/2019 н. р. КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

Причини незабезпеченості посадами фахівців психологічної служби та шляхи їх вирішення (у довільній формі після таблиці).

___________________________________________________________________________________________________________________________________

2.3. Чисельність практичних психологів закладів освіти (відповідно до нормативів чисельності) у 2018/2019 н.р.

КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

2.4. Чисельність соціальних педагогів закладів освіти (відповідно до нормативів чисельності) у 2018/2019 н. р.

2.5. Забезпеченість кабінетами працівників психологічної служби у 2018/2019 н. р. КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

2.6. Чисельність учасників освітнього процесу, охоплених працівниками психологічної служби у 2018/2019 н.р.

КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

ІІІ. Діяльність міських, районних навчально-методичних центрів/кабінетів психологічної служби у системі освіти України.

3.1. Заходи, організовані кабінетами/центрами психологічної служби ММК, РМК, ОТГ (назва, к-ть заходів, к-ть охоплених осіб).

КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

3.2. Просвітницько-профілактична діяльність працівників психологічної служби ММК, РМК, ОТГ у системі освіти у 2018/2019 н. р. (інформацію подають ті міста, райони, ОТГ, де діють зазначені служби/програми).

3.3. Тематика звернень до працівників психологічної служби у 2018/2019 н. р. КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

ІV. Зведені дані щодо роботи фахівців психологічної служби у 2018/2019 н. р. з дітьми.

КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

4.1. Зведені дані, щодо роботи фахівців психологічної служби у 2018/2019 н. р. з батьками та педагогами.  

КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

4.2.  Інструментарій фахівців психологічної служби у системі освіти України, затверджений у 2018-2019 н. р.

КЗ «Новокраснівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Нікольської районної ради Донецької області»

4.3. Проведення факультативів, курсів, тренінгів.

Посада                                                                      ________________________                                                         ПІБ

                                                                                                   (підпис)

                                                                                         М.П.           

Виконавці:

ПІБ

Контактний номер телефону        

                                                                                                                            «______» ________________ 2019 р.